«Наш край» вітає жителів Єланцю з Днем селища!

В переддень святкування Дня Миколаївської області, власний День народження рідного селища святкують жителі Єланцю. Без перебільшення можна сказати, що найбільшим багатством цього селища є люди: привітні, гостинні та надзвичайно колоритні. Хто хоч раз побував в мальовничих краях Єланецького краю, підтвердить, що хоч і доїхати туди важко, але та краса природня, особливий настрій, повітря і люди, завжди народжують в серці тягу повернутись ще раз.

Для багатьох з нас, членів команди партії «Наш край» селище Єланець та й увесь Єланецький район є дуже рідним. Тож сьогодні ми разом з вами святкуємо в цей день, та разом з вами маємо надію на те, що в Єланецькому краї будуть не тільки гарні люди, але й гарні дороги, якісна вода та більше гарної роботи для молоді. Прийміть в цей день від нас вітання та побажання кожному міцного здоров’я, сили, терпіння, Божої підтримки та благословення. Щастя та добробут кожній родині.

З повагою та найкращими побажаннями,

Миколаївська обласна організація партії «Наш край»

І трішки офіційної історії

Селище  Єланець засновано у 1802-1804 роках. Першими мешканцями були козаки Полтавщини та селяни з курської та Воронезької губернії, які селилися на берегах річки Гнилий Єланець. Вже в 1815 році в селищі мешкало 449 ревізських душ, основним заняттям яких було скотарство і рибальство.

У 1810 році селище отримало назву Новомосковськ,  у 1818 році воно було віднесено до розряду військових поселень і у 1829 році стало центром Уланського полку. У 1827 році в селищі було відкрито школу кантоністів, де хлопчиків готували до військової служби.

У 1857 році жителів Новомосковська перевели на становище державних селян. Село, як волосний центр увійшло до Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. На той час тут мешкало 1855 чоловік; було 327 саманних хат та землянок, 9 торгових закладів, церква Різдва Богородиці (заснована у 1825 році), у 1825 році було відкрито сільську школу, що утримувалася на громадські кошти. Щонеділі у Новомосковську збиралися базари, двічі на рік – ярмарки, на яких торгували хлібом, худобою, мануфактурою, шкіряними та іншими товарами.

У 1858 році селище перейменували на Єланець.

Напередодні першої світової війни волосний центр Єланець налічував 4,5 тис жителів. У центрі села, на великому базарному майдані, стояли церква, синагога, земська поштова станція (телеграфну лінію від містечка Братське до Єланця провели у 1908 -1909 роках), торгували 15 лавок, кілька трактирів.

Після ліквідації волостей Єланець як центр сільської Ради увійшов до Вознесенського району. У вересні 1926 року було створено Єланецький район.

У квітні 1920 року відновила роботу лікарня, крім неї у 1928 році працювали аптеки і мед амбулаторія. У 1921 році в Єланці відкрили дитячий інтернат, у 1923 – дитячі ясла. У двох початкових школах в 1925р. навчалося 232 учні, працювало шість вчителів. У 1930-х роках в Єланці  з’явилися промислові підприємства.

У1968 році Єланець віднесено до селища міського типу. У тому ж році було споруджене чотириповерхове адміністративне приміщення, кілька багатоповерхових будинків, приміщення автовокзалу. У 1963 році Єланець отримав струм від загальної мережі. Селище повністю електрифіковане і радіофіковане.

У 1985році будується багатоповерховий терапевтичний корпус райлікарні. В цьому ж році в Єланці запалено факел від мережі природного газу.

Єланецькій селищній раді підпорядковані смт Єланець, с. Велідарівка та с. Братолюбівка. На території селищної Ради проживає 6100 чоловік.

Теги: , , ,