ЯКА ОСВІТА ЧЕКАЄ НА НАШИХ ДІТЕЙ

Саме у ці дні відбуваються докорінні зміни в усіх сферах нашого життя. Ми вчимося безпечно купувати, пересуватися, відпочивати та навчатися. І щодня ми вчимо цьому наших дітей. Ми розуміємо, що світ уже змінився, тому від того, як змінимося ми та наші діти – залежить наше майбутнє. А щоб змінитися, треба навчатися, треба розуміти, які професії та стиль життя будуть потрібні вже завтра. Нам треба визначитися, кого ми будемо навчати, як та чому.

 

ПІСЛЯ КАРАНТИНУ

Цей навчальний рік діти закінчать дистанційно. А ось вже 1 вересня продемонструє, чи готова наша влада забезпечити їм безпечне та комфортне навчання. Бо поки що ані влада, ані система освіти до карантинного режиму не виявилися готовими. Тішить тільки те, що в інших державах – майже так само.

Тож 1 вересня школи мають забезпечити санітарний порядок. Інакше для чого ми ці місяці навчали дітей вчасно та ретельно мити руки, користуватися антисептиком та маскою?

Так само має бути облаштовано соціальну дистанцію у школах – це означає нові відстані між партами та місцями, новий розклад із розподілом на зміни, нові вимоги до поведінки.

Для прикладу, у школах Баварії вже оголосили та запровадили нові правила, серед них – уроки відбуватимуться без масок, але учні будуть зобов’язані їх носити у коридорах та у дворі навчальних закладів. Так само важливо забезпечити санітарну безпеку для наших дітей у транспорті, на спортивних та ігрових майданчиках, а також під час відвідання гуртків, курсів та студій.

Має бути забезпечена й щодення перевірка стану здоров’я кожної дитини штатним шкільним лікарем або ж санітаром. Так ми позбавимося й інших набридлих болячок. Коронавірус нікуди не подівся, він повернеться. Питання лише – до кого!

ШКОЛА МАЙБУТНЬОГО

Ми також зрозуміли важливість якісного дистанційного навчання. Для цього насамперед вчителі мали б опанувати сучасні методики та інструментарій проведення відеоуроків та контролю за виконанням завдань. Якщо дитина з будь-якої причини не зможе відвідувати школу, вона повинна мати можливість навчатися якісно дистанційно.

Міністерств освіти має запровадити зручний онлайн щоденник та розклад, повну відеотеку уроків, щоб дитина у будь-якому куточку країни могла отримувати освіту нарівні зі своїми однолітками. Також варто переосмислити оцінювання роботи вчителя та школи, щоб якість (а не популярність) відбивалася на зарплаті, а рейтинг підтримував найбільш перспективних, а не наближених до годівниці Міносвіти.

Окремий напрямок – трудове навчання. Воно має заохотити дітей навчатися тим професіям, які точно не зникнуть, як це продемонстрував карантин, а навпаки – ці професії будуть необхідні навіть в умовах національного або ж регіонального карантину. Кожна школа має містити сучасну майстерню, де б діти (а також їхні батьки) могли б навчатися перспективним професіям та навичкам.

Для прикладу, для аграрних регіонів це – уроки безпілотників, гідропоніки, виробництва крафтових (ремісничих) продуктів харчування (молочних, м’ясних, мучних виробів), робототехніка. При цьому доступ до цих майстерень має бути не тільки під час уроків, щоб підтримувати хист, а не відбивати бажання. Важливо також забезпечити баланс між онлайншколою та особистим навчанням із вчителем-ментором. Адже споживання лише онлайнпослуг, купівля товарів тільки через інтернет, отримання консультацій лікаря лише онлайн – усе це притаманне тільки бідним країнам та бідним верствам населення.

Як свідчить статистика – дитина, яка отримує частину навчання з репетитором, – успішніша в навчанні у кілька разів. Система освіти має знайти у дитини здібності й ці здібності підтримувати, а не стригти під одну гребінку. Тому особистий вчитель, який вчасно допомагає розвинути хист – це освіта майбутнього.

НАВЧАТИСЯ ВСЕ ЖИТТЯ

Карантин підтвердив ще одне правило, які ми всі знаємо, але тепер – пересвідчилися всією країною: навчатися треба все життя. Жоден рівень професіоналізму у жодній галузі не є гарантією того, що твоя професія не стане непотрібною вже завтра. Тож можливість отримувати протягом короткого періоду нову професію має стати частиною державної програми освіти та діяльності профільного Міністерства.

Вечірні школи мають повернутися, щоб знову навчати дорослих у часи, коли відмирають цілі галузі. Також важливо, щоб ці школи навчали охочих основам життя та роботи в онлайні: як купувати та продавати в інтернеті, як організувати у соцмережах продаж товарів та послуг, як організовувати групи для якісної дискусії у чатах, як шукати потрібні відеокурси та відеошколи, як здобути навички навіть за кордоном. І вчителі, як для дітей, так і для дорослих, мають стати керівниками, які на рівних з учнями допомагають групі вирішувати задання, а не просто перевіряти результати тестів. Ми маємо навчитися навчатися у цілого світу, а не тільки в сусідній школі. Адже досвід – це найцінніше, що ми можемо передати нашим дітям та онукам.

В партії «Наш край» впевнені, що сьогодні українські діти переживають переламний момент свого життя. Система освіти, яка навчала їх та їхніх батьків, більше не діє. Пандемія коронавірусу змінила все. Це – перше покоління дітей, яке змушене вчитися вдома, самостійно робити те, що раніше робилося за участі вчителя. При цьому українські діти перебувають у тих самих умовах, що й їхні однолітки в інших країнах. Тому від того, яку систему освіти ми зараз побудуємо, буде залежати конкурентоздатність України у світі, буде закладене економічне благополуччя на багато десятиліть уперед. І наявність вдома інтернету, комп’ютера та смартфону – це вже перевага над іншими дітьми, які цього не мають. І чим більше українських дітей буде отримувати освіту, яка відповідатиме потребам майбутнього, тим більш сильноюта більш спроможною стане наша держава.

Теги: ,