Крокуємо до об’єднання. Дорошівська об’єднана територіальної громади.

Крокуємо до об’єднання. Дорошівська об’єднана територіальної громади.
Ми починаємо обмін думками учасників
«Круглого столу» активу сіл , які увійшли до
Дорошівської об’єднаної територіальної громади

Дорошівка стала для мене рідним краєм, де народилися мої діти, де отримали освіту і путівку в самостійне життя. Тому для мене дуже важливо, що буде з селом, яке майбутнє чекає на нього. Звичайно, щоб там не говорили про роль верхів у нашому житті, але доля кожного з нас, майбутнє нашого рідного села залежить здебільшого від нас самих. Сьогоднішня реформа місцевого самоврядування, її суть і полягає в тому, щоб господарями сіл, селищ, міст були саме мешканці цих громад. А хіба це не так? Хто буде головою громади, депутатами сільської ради – це все вирішує сама громада, тобто ми самі. Оберемо голову, який кожну хвилину, годину, день буде думати про нас, а не про себе, – від цього залежить майбутнє нашої громади.
Я говорю про громаду тому, що децентралізація передбачає об’єднання сіл в єдину громаду. Нам належить об’єднатися з нашими сусідами – жителями села Білоусівка. І після виборів 30 квітня ми з Білоусів-кою матимемо права маленького району.
З самого початку реформи по об’єднанню сіл ми вже допустили серйозну помилку, яку вже не виправити. Я маю на увазі втрачену можливість об’єднання з нами, дорошівцями, нашого найближчого сусіда – Новогригорівки, яка знаходиться за кілометр. У той час, коли вирішувалося питання об’єднання з новогригорівцями, чомусь у нашого сільського голови знайшлися більш важливі справи. Напевно, жителі Новогригорівки просто образилися на таке зневажливе ставлення до них і дружно відмовили Дорошівці.
Життєвий досвід сотні разів переконував людей, що багато що залежить від лідера.
Давайте згадаємо часи, коли лідерами в селі були Іван Федорович Чижов, Василь Сергійович Іщенко, Михайло Миколайович Москаленко та інші. Хіба не в ті часи Дорошівка була найкращим селом в районі, і не лише в районі. Саме тоді збудували Будинок культури, з яким міг зрівнятися тільки Палац культури в Щербанях. Була проведена газифікація всього села, коли в інших селах і не мріяли про це. А в якому селі могли похвалитися такою амбулаторією, банно-пральним комбінатом, асфальтованими дорогами, водопроводом, тваринницьким комплексом, консервним заводом, школою зі спортивною і актовою залою, величезною кількістю жилої площі. І багато іншого. І все це робилося руками наших земляків-дорошівців, під керівництвом справжніх лідерів-керівників, які віддавали себе повністю роботі і турботі про нас, жителів Дорошівки. Пощастило Дорошівці і з лідерами на шкільній ниві. Як не згадати людину з великої літери Івана Михайловича Смородського, який будував, розвивав, ростив кадри, в тому числі і Любов Василівну Кузнєцову, яка продовжує добрі традиції лідерів Дорошівки.
Сьогодні в нашій рідній Дорошівці ситуація, на превеликий жаль, інша, учасники «круглого столу», актив політичної сили «Наш край» відзначили безліч проблем, як у Дорошівці, так і в Білоусівці.
Це і ремонт школи, утеплення садочка, капітальний ремонт амбулаторії, ремонт Будинку культури, екологічна безпека навколо дамби, яка може накрити більшу частину Дорошівки нечистотами, знищить колодязі і городи людей, санітарний стан (кругом бур’яни, смітники), водопровід, забезпечення школи, садочка очищеною водою, знищення лісосмуг і наслідки, які можуть привести до втрати родючих земель. Не вирішуються питання створення умов для розвитку молоді (спортивні об’єкти), у Дорошівці немає школи мистецтв, ДЮСШ (спортивна школа) і багато іншого. Принизливим для жителів Дорошівки учасники «круглого столу» назвали абсолютно темне село в нічний час.
У грудні 2016 року районна адміністрація звернулася до всіх сільських рад надати проекти на освітлення вулиць на будь-яку суму. Як стало відомо, у нашій сільській раді проект на вул. Гончаренка був, але його з якихось причин не представили. Ми в черговий раз перехитрили себе. Напевно, реалізацію проекту хочуть підвести ближче до дня волевиявлення, тобто до 30 квітня 2017 р. Але, якщо так, за чотири місяці (січень — квітень) можна було підготувати ще один проект. Тим більше, в грудні гроші йшли з державного бюджету, а тепер вул. Гончаренка доведеться освітлювати з бюджету сільської ради. А чи не дорого обійдеться сільському бюджету ця турбота не стільки про людей, а про себе?
Сьогодні просто так ніхто фінансування на ремонти шкіл, садочків, амбулаторій, доріг, будівництво артезіанських свердловин і водопроводів не дасть. Необхідно брати участь в конкурсах. А це непроста справа. Тому, перш за все, необхідно налаштувати себе, а потім вже всю команду, якщо вона є. Учасники «круглого столу» зробили однозначний висновок: такого настрою у нашого голови немає і самої команди теж немає.
Зате наш голова, як ніхто з сільських голів в Вознесенському районі, любить проводити лекції в інших селах, брати участь в церемонії вручення подарунків від депутатів обласної ради.
У той же час, в 2016 році він відмовився від готового проекту на суму близько 100 тис. грн на придбання спортивного майданчика. Відмовився розробити проект на будівництво міні-футбольного поля зі штучним покриттям на суму 1,5 млн грн. Ці обидва проекти були з радістю прийняті Таборівським сільським головою Ю.Ю. Заволокою, який також обирався в 2015 році перший раз, та й вік у нього – ще 30 років немає, а вже як вміє в такій обстановці орієнтуватися! До речі, як нам розповіли, Юрій Юрійович дуже любить свою рідну школу. Лекції не читає, а зі своїми колишніми вчителями зустрічається часто і розповідає не про шкоду від куріння, а про перспективи розвитку Бузької громади. Таборівчани, а тепер вже і жителі села Бузьке, з великою повагою ставляться до свого лідера. Кажуть, що він не по роках мудрий.
Більшу частину свого часу наш голова приділяє розподілу речей, які надходять в нашу країну по лінії допомоги релігійних організацій. Наш Будинок культури став кладовою для поношених речей. Ми з розумінням ставимося до цієї допомоги. У багатьох людей нічим нагодувати дітей, а про одяг не доводиться й говорити. Але в цьому питанні в країні встановлений порядок, так як хтось повинен нести відповідальність за наслідки. Тому ця допомога розподіляється по лінії управління соціального захисту, а не сільським головою, повноваження якого визначені законом.
Шановні дорошівці і жителі села Білоусівка! Ми на порозі реформ, які вкрай потрібні нашій багатостраждальній країні. Ми впораємося з усіма труднощами. Для цього у нас все є.
Мар’яна Бернага

Теги: ,