Медреформа в дії: залишаємося без держлікарень та «швидких»

Майже кожна українська сім’я цього року перехворіла або хворіє на грип чи ГРВІ. Країну захоплює епідемія кору, на порозі – дифтерія, якщо українці не почнуть терміново масово робити щеплення, попереджають експерти. А втім кваліфікована медична допомога стає дедалі менш доступною для людей, адже в країні… триває медична реформа.

Реформа стартувала після її законодавчого оформлення восени 2017-го. Працівники медицини зізнаються, що серйозно не сприймали плани в. о. міністра Уляни Супрун навіть коли почалося підписання декларацій із сімейними лікарями – адже неможливо автоматично перенести західну систему охорони здоров’я в країну, де для цього немає ані умов, ані достатніх коштів. Ще більше дезорієнтовані мільйони українців. Зараз навіть майже здорові люді почали замислюватися, що насправді відбувається в системі охорони здоров’я.

У ЧЕРЗІ «НА ЕПІДЕМІЮ»

Резонансу набув недавній випадок у Мелітополі, де 14-річна школярка, хвора на кір, годину дожидала черги серед мам із немовлятами. Сімейний лікар, не знаючи про її хворобу, скористалася своїм новим правом відмовляти пацієнту у візиті додому й запросила хвору на особисте приймання. За сумною іронію саме тоді тривав «День здоров’я малюка». Здається, з усіма нововведеннями навіть лікарі з 30-річним стажем забули, як раніше для хворих із температурою існував навіть окремий вхід у поліклініку.

Зараз сімейні лікарі кажуть, що згідно зі світовою практикою хворі навіть з температурою 39°С мусять дістатися поліклініки самотужки. Щоправда реформа не пояснює, як дістатися лікарського кабінету немічним людям похилого віку, яких в Україні 740 тисячі. Або – інвалідам з вадами рухомого апарату. Адже у розвинених країнах такими переймаються розвинені служби соціального (патронажного) догляду. Тоді як в реаліях України соціальні працівники можуть провідувати «бабусь» у кращому випадку один-два рази на тиждень.

ВІДМОВА «ШВИДКИХ» ТА ЗАОЧНА ПРАЦЯ

Ще одне нововведення – лікарям дозволили консультувати хворих телефоном. Вважається, що пацієнт самостійно може визначити всі симптоми. Трагедія в Мукачівському районі Закарпаття, де 12-річний хлопець помер через таку «консультацію», показує, наскільки суперечлива ця практика.

Обурюють громадян відмови бригад екстреної допомоги приїжджати на виклик. Згідно з новими правилами, наприклад, високий тиск не є підставою для приїзду. Відтепер такими проблемами має перейматися сімейний лікар. Дарма, що від загострення хвороби лікувати вже буде нікого. До речі, 70% наших співгромадян помирають саме через проблеми із серцево-судинною системою, що є одним із найвищих показників у світі.

Несподіваною проблемою навіть для реформаторів стало збільшення черг на приймання до сімейних лікарів. Справа в тому, що потрапити до спеціалізованих лікарів можна лише за направленням «сімейників».

«Мусила відстояти дві години в черзі, щоб отримати направлення до лора. Медсестра, яка працює з сімейним лікарем, запропонувала далі «працювати заочно». Будемо зв’язуватися через Інтернет і забирати направлення поза чергою», – розповідає киянка Наталія Гейц з Деснянського району Києва.

ОБІЦЯТИ – ЩЕ НЕ ЗБІЛЬШИТИ

Водночас у МОЗ стверджують – перший етап реформи відбувається досить вдало. Після підписання декларацій із сімейними лікарями гроші «пішли» за пацієнтом, лікарям підвищили зарплати, устаткували поліклініки комп’ютерами. Та й взагалі – лікувати стали ефективніше, ліки закуповувати дешевше та в медичних установах немає корупції. Але більшість таких заяв наразі не витримує жодної критики.

Зарплати збільшили лише тим, з ким пацієнти підписали декларації – «сімейникам», терапевтам, педіатрам та їхнім медсестрам. Решті ж медпрацівників нічого не залишається, як чекати. Або – влаштовуватися у приватні клініки чи виїжджати за кордон. До того ж кошти на лікарів надходять на рахунки Центрів надання первинної медико-санітарної допомоги. Керівництво розподіляє їх за власним баченням. Начальник медустанови тепер «цар і Бог». Це підвищує корупційні ризики та створює нездорову атмосферу в колективах. «Ми повністю залежні від керівництва. Можуть звільнити, а можуть преміювати. За фактичної бездіяльності профспілок ніхто не впевнений у завтрашньому дні», – поділився думками лікар-травматолог міської лікарні одного з обласних центрів.

Що ж стосується принципу «гроші ходять за пацієнтом», то такій підхід у сучасних умовах може зменшити кількість державних медзакладів і залишити пацієнтів без права вибору. Нагадаємо, тепер на державне фінансування претендують не лише комунально-державні медустанови, а й приватні. Вони поступово витісняють державну медицину. Тож жителям певних територій невдовзі доведеться обслуговуватися в приватних клініках і витрачати на лікування значно більше грошей.

ОЛЕКСАНДР МАЗУРЧАК

Співголова партії «Наш край»

Ми взялися реформувати «останню ланку», коли пацієнту вже дуже погано та він прийшов до лікарні. Потрібно ж реформувати систему охорони здоров’я. Треба створити базову ланку медицини, яка профілактичними заходами допоможе людині уникнути хвороби або швидко вилікує її. Тобто буде запобігати найгіршому – задавненню хвороби та потраплянню через неї до лікарні. З цієї точки зору зміцнення інституту сімейних лікарів – правильний крок. Але реформа накладає на сімейного лікаря невластиві йому функцій. Він мусить лікувати «від усього», хоча насправді має бути «диспетчером», який зробить усі профілактичні заходи й оперативно спрямує пацієнта до потрібного фахівця. Але це – лише частина проблеми. Нинішня реформа призвела до суттєвого скорочення медичних працівників. Її проводять, не звертаючи уваги на створені ОТГ. Малюють госпітальні округи, але не зважають на те, що людина не може дістатись до лікаря, бо немає дороги. Тому насамперед треба провести адміністративно-територіальну реформу. Зберегти все найкраще, що було у вітчизняній медицині. Проаналізувати, чому за тривалістю життя українці посідають останнє місце в Європі – оцінити, що ми їмо, п’ємо, як працюємо, відпочиваємо, тобто визначити причини наших проблем. Повернути ефективний державний контроль над якістю води та харчових продуктів. І починати зміни, пам’ятаючи при цьому головний принцип «Не нашкодь»

СТАВКА – НА ЗДОРОВИХ ТА ПЛАТОСПРОМОЖНИХ

Експерти констатують: у медицину приходить дикий капіталізм. Реформатори роблять ставку на здорового, активного, платоспроможного пацієнта. Саме таких «якостей» очікують від лікарів та лікарень загалом. Водночас не враховують реалій України, де величезна кількість пенсіонерів, тотальна бідність і забагато віддалених сел, мешканці яких після невдалого нарізання госпітальних округів взагалі лишаються без медичної допомоги.

«Нарізають так звані медичні округи, коли від села до лікарні по карті 20 кілометрів. Ніби-то можна доїхати. Але на практиці дороги там немає. Треба долати гак у всі 60 кілометрів», – додає згаданий лікар-травматолог. Опитування громадської думки демонструють: близько 60% українців не розуміють суті медреформи. А серед тих, хто розуміє, половина – не підтримують її.