Яке майбутнє чекає на санаторні школи-інтернат. Чи дослухається Уряд до Президента?

27.08.2020
У п’ятницю 21 серпня, Президент України Володимир Зеленський з робочим візитом відвідав Миколаїв, де провів зустріч з керівниками органів влади та місцевого самоврядування, місцевим активом партії «Слуга народу» та представниками промислового сектора регіону.
Також Президент перевірив роботу санаторної школи-інтернат, враженнями про яку поділився на своїй сторінці в Facebook.
«Перевірив санаторну школу-інтернат в Миколаєві. Тут і ремонт, і добре обладнані професійні та реабілітаційні класи, спортзали і навіть басейн. Нам точно треба берегти такі заклади», — написав Президент.
Зазвичай слова Президента країни, є таким собі, орієнтиром. Для пересічних громадян вони окреслюють перспективи тої чи іншої галузі, а для посадовців виступають фактично закликом до дії або так званим, дороговказом. До кожного слова дослухаються, кожному придають значення. І не важливо де вони сказані — в спортивному залі чи в залі засідань, надруковані в офіційному документі чи на сторінці в соціальних мережах. Це слова не звичайної людини, а найголовнішого посадовця держави. Так ми звикли сприймати слова Президента. Та як кажуть, звички іноді корисно міняти… От і сьогодні, здається, слід звикати по-іншому сприймати слова Гаранта нашої Конституції…
«Нам потрібно берегти такі заклади», — сказав Володимир Зеленський, відвідуючи санаторну школу-інтернат. Цікаво, чи послужать ці слова закликом до дій для тих посадовців Міністерства соціальної політики, які готували Постанову КМУ від 01.07.2020 року №586 «Про деякі питання захисту дітей в умовах боротьби з наслідками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».
Ми вже звикли, що деякі «ковідовські» постанови та інші регуляторні документи, м’яко кажучи, спричиняють розвал окремих напрямків господарювання та цілих галузей економіки держави. Проте, коли мова йде про так званий «захист» най незахищених верств громадян держави, звикнути досить складно…
З метою, цитуємо, «удосконалення механізмів соціального захисту дітей в умовах боротьби з наслідками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та упередження потрапляння дітей до закладів, які здійснюють інституційний догляд і виховання дітей», Кабінет Міністрів України затвердив Порядок зарахування дітей на цілодобове перебування до закладів, які здійснюють інституційний догляд і виховання дітей. Мова йде про зарахування дітей саме до таких закладів, берегти які закликав президент, погравши в м’яча в одному з миколаївських інтернатів.
Як впливатиме дія ухваленої постанови на долю інтернат них закладів України, ми спробували проаналізувати на прикладі Очаківської санаторної школи-інтернат, яка вже більше 60 років існує в нашому місті.
Санаторною школа-інтернат в Очакові стала у 2015 році. До того інтернат тривалий час існував як заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. З огляду на взятий Україною курс по створенню дитячих будинків сімейного типу, до яких влаштовується все більше дітей вказаних статусів, потреб у великих сирітських закладах щороку меншає. При цьому здоров’я української малечі з кожним роком викликає все більше занепокоєння. Не менше турбує і те, що рівень життя пересічних українців, не здатних самостійно пристосуватись до мінливого світу ринкових відносин, останні роки стрімко падає.
Додав клопоту і карантин, під час якого значно знизились прибутки середньостатистичного українця. За межею бідності сьогодні опиняються навіть ті родини, які не «грішать» залежністю від алкоголю чи наркотиків. Багато родин не можуть забезпечити а ні якісне лікування, а ні тим більше корисне і поживне харчування для своїх дітей.
Про тих же діточок, які потребуючи особливого догляду через стан здоров’я, виховуються в родинах безвідповідальних батьків, годі й говорити. Їм без підтримки держави просто не вижити.
І це, повірте, не пафосні промови, а та реальність, що існує поруч з нами, проте часто залишається не поміченою, бо серед власних буденних реалій та безкінечних криз ми не хочемо та й не здатні помічати проблеми інших…
Краще за багатьох знають про цей неприглядний бік життя нашого суспільства ті, хто щодня стикається з проблемами діточок, які потребують особливого догляду.
Школи-інтернати сьогодні, без перебільшення, можна назвати прихистком для великої кількості дітей, на яких вдома «чекають» пусті холодильники, а батьки не чекають зовсім. Що ж до шкіл-інтернатів, які ще й санаторні послуги надають, то сьогодні такі заклади для багатьох — чи не єдина можливість забезпечити для своєї дитини реальну й суттєву підтримку здоров’я.
Таким корисним для людей закладом, безумовно, є Очаківська санаторна школа-інтернат. Фінансуючись з обласного бюджету Миколаївщини, школа здатна сьогодні забезпечити проживання, навчання, п’ятиразове харчування та санаторне лікування для 180 дітей. Минулого навчального року в 11 класах закладу отримували загальну середню освіту та одночасно оздоровлювались 135 вихованців на захворювання органів дихання, які потребують тривалого лікування, оздоровлення та відновлення здоров’я в поєднанні з загальноосвітньою підготовкою. Потребуючи покращення стану здоров’я, відвідували заклад учні з різних міст та територіальних громад Миколаївської області, серед них — і маленькі очаківці та жителі сіл Очаківщини. Освітній процес у закладі забезпечують 43 педагогічних працівника.
На території закладу розташований навчальний корпус, два спальних корпуси, шкільна їдальня, пральня. В закладі функціонують комп’ютерний клас, учбові інтерактивні кабінети, тренажерний, спортивний зали, затишна актова зала. В розпорядженні медичної служби є ізолятор на 18 ліжок, процедурний кабінет, кабінет масажу та ЛФК. Фізіотерапевтичне відділення, оснащене апаратами аерозольної інгаляції, УВЧ, ультразвук, електрофорез.
В школі завжди чисто, затишно завдяки нелегкій праці технічного персоналу, а це 46 працівників.
Під час підготовки до нового навчального року колектив (а сьогодні це, дійсно колектив однодумців на чолі з енергійним та досвідченим керівником Ритою Земляною) повністю «освіжив» усі приміщення школи. Якісні, сучасні ремонтні роботи виконані для підготовки нового кабінету для першого класу, в якому навчатимуться 12 першачків. Оновлені учбові кабінети та побутові кімнати.
Вже сьогодні, за вимогами законодавства, в закладі забезпечені умови для безпечного перебування учнів в умовах карантинних обмежень. Закуплені необхідні медикаменти, дезінфікуючі засоби, засоби індивідуального захисту. Розпланований режим роботи з урахуванням санітарно-гігієнічних вимог.
Доклавши чимало зусиль для того, аби належним чином прийняти учнів на новий навчальний рік, колектив школи-інтернат сьогодні вкрай стурбований тим, що в умовах виконання Постанови №586 кількість вихованців закладу може суттєво зменшитись. І це не означає, що вже покращився стан здоров’я українських діточок. Просто, за рішенням посадовців КМУ порядок прийому дітей на цілодобове перебування в закладах інституційного нагляду (в тому числі й санаторних школах-інтернатах) в умовах сьогодення значно ускладнився.
Подолати чиновницькі «перепони» здатні далеко не всі родини з тих, чиї діти відвідували інтернатні заклади. Це і збір великої кількості підтверджуючих документів, і просто прописані Порядком обмеження.
Зрозуміло, що матір життя якої обтяжене прихильністю до пляшки, навряд чи буде налаштована на тривале «ходіння» по кабінетах для збору усіх необхідних сьогодні довідок та дозволів на влаштування дітей до санаторної школи-інтернату. Чималі перепони виникли і перед тими турботливими батьками, яким дійсно небайдуже здоров’я їх дітей.
В очаківському закладі стурбовані обмеженням можливості залишатись на ночівлю в школі-інтернаті для дітей, час проїзду яких додому не перевищує одну годину. Виходить що дитина з Очакова, з сусідніх сіл і навіть з Миколаєва та його околиць, не має права залишатись на ночівлю в інтернаті, а змушена щодня повертатись додому. Така вимога однаково неприйнятна як для благополучних родин, так і для тих дітей, чиї батьки не здатні забезпечити належний соціальних захист.
По перше, не зрозуміло, як щоденна годинна поїздка дитини в громадському транспорті (двічі на день) може уберегти її від зараження коронавірусом. Навряд чи перебування в інтернатному закладі у стабільному соціальному середовищі та ще й з дотриманням санітарних вимог може буди більш небезпечним, ніж щоденне вимушене спілкування з великою кількістю різних людей у транспорті. Однак, у посадовців КМУ на те своє бачення.
По-друге, в умовах відсутності належного транспортного забезпечення та якісних доріг, щоденний проїзд в межах 60 кілометрів, з метою отримання загальної середньої освіти (навіть за умови наявного санаторного лікування та п’ятиразового гарячого харчування в закладі), здається взагалі непереборною перешкодою для відвідування школи-інтернату. І нарешті, для тих дітей чиї родини перебувають за межою бідності чи є соціально нестабільними, щоденне повернення додому взагалі є випробуванням, а подекуди і загрозою для життя.
Навесні цього року ми вже писали про історію очаківської родини, дітки з якої потрапили в скрутну життєву ситуацію через закриття інтернату в умовах карантину. Сьогодні колишні вихованці Очаківської школи-інтернат, донька та син громадянки А., що продовжує асоціальне життя, перебувають в дитячому притулку. Не виключно, що згодом вони, як позбавлені батьківського піклування, будуть влаштовані до прийомних родин або дитячого будинку. Проте, до Очаківської школи-інтернату, де вже встигли звикнути та пристосуватись, вони вже не повернуться.
Розповідаючи про цей випадок, ми згадували й інші, що відбулись в нашій державі внаслідок тимчасового закриття інтернатів. Багато дітей опинились в середовищі, де взагалі відсутнє розуміння про турботу й відповідальність. Офіційно зареєстровані і випадки, коли дітки з інтернатів, повернувшись за вимогою законодавства додому, загинули. Пожежі, влаштовані п’яними батьками, родинні сварки і підліткова злочинність – це ті загрози, що забрали життя невинних дітей.
Колектив Очаківської школи-інтернату знає родинну історію кожного свого вихованця. І саме тому сьогодні педагоги та адміністрація закладу висловлюють стурбованість тим, що ухвалені Кабміном обмеження, можуть значно скоротити кількість їх учнів та їх можливість перебувати в школі-інтернаті цілодобово, отримуючи не тільки знання, а й повноцінне харчування, тепле і чисте ліжко, медичний супровід, турботливе людяне ставлення.
Продовжуючи розмірковувати на цю тему, ми також можемо зробити припущення, що в результаті скорочення вихованців, адміністрація закладу буде вимушена провести скорочення персоналу. Крім того, інтернату доведеться взагалі закрити один зі спальних корпусів (при цьому зауважимо, що обидві спальні будівлі повністю відремонтовані і готові до нового навчального року).
В такій ситуації невтішними стають перспективи існування й самого закладу взагалі. Адже поняття «недоцільне фінансування», а за ним і «припинення діяльності» за роки незалежності стали для нас вже досить звичною послідовністю дій українських чиновників.
Зрозуміло, що існування школи-інтернату (нехай і так потрібного дітям санаторного спрямування), в якій перебуває менше півсотні вихованців, згодом може опинитись під загрозою. І на той час, розповідаючи суспільству про необхідність економії бюджетних коштів, вже ніхто не згадає, що обмеження континенту вихованців таких шкіл як Очаківська санаторна школа-інтернат спричинене рішеннями і постановами посадовців, а не покращенням стану здоров’я маленьких українців та матеріального благополуччя їх родин.
Стурбовані ситуацією, що склалася навколо інтернатів і ті, кому сьогодні належить брати участь у вирішенні питань фінансування таких закладів на Миколаївщині.
Очаківська санаторна школа-інтернат є закладом обласного підпорядкування і отримує фінансування з обласного бюджету. Тож, саме обласній раді належить право ухвалювати рішення про долю шкіл-інтернатів на Миколаївщині, аргументуючи слова «доцільність фінансування» і «припинення діяльності».
Як вважаю, якщо думка більшості депутатів облради буде збігатися з думкою депутата Юрія Кормишкіна, то за долю інтернатних закладів можна не хвилюватись. Його переконання поділяють й інші представники фракції партії «Наш край» в облраді. Дослідивши вплив Постанови №586, вони також констатують, що окремі дії Уряду можуть призвести до негативного результату.
«Закриття спеціалізованих шкіл є недопустимим, особливо в умовах боротьби з наслідками COVID-19, — зауважує Юрій Кормишкін. — Саме ці навчальні заклади є єдиними, де діти, які потребують особливого догляду через свій стан здоров’я, можуть повноцінно розвиватись. У сьогоднішніх реаліях вкрай важливо підійти до питання організації навчального процессу в таких закладах системно, думаючи в першу чергу, про благополуччя дітей».
Ті нововведення, які наразі пропонуються в Уряді, за словами депутата є дуже сумнівними, і викликають ряд питань: «Незрозумілою є логіка Уряду, який хоче захистити дітей від коронавірусу, і одночасно створює небезпечні умови для них. Я багато спілкуюсь з представниками інтернатів, вони скаржаться, що сьогоднішня політика влади створює більше незручностей і для робітників навчальних закладів, і для дітей, навмисно погіршуючи умови їх навчання. Я дуже сподіваюсь на те, що слова Президента Володимира Зеленського щодо збереження санаторних шкіл-інтернатів будуть втілені в життя».
Щиро хочеться вірити, що ситуативні обмеження і вимоги українського уряду, обумовлені боротьбою з наслідками гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, будуть зняті якомога скоріше. І що навіть ті рішення, які будуть ухвалюватись сьогодні, будуть виваженими і продуманими, а головне – дійсно спрямованими на захист українського суспільства. Поки що ж, з огляду на окремі положення Постанови №586, складається дещо інше враження. Зокрема й про те, що слова діючого гаранта не завжди є дороговказом для його підлеглих.
Не зважаючи на нові виклики, Очаківська санаторна школа-інтернат повністю готова до початку нового навчального року з дотриманням санітарних вимог. Колектив закладу чекає на своїх учнів, аби разом поринути у цікавий і захоплюючий світ нових знань та навичок і сподівається, що вже першого вересня ця зустріч відбудеться.

Автор: Наталія Заборова
Джерело: газета «Очаків»

Теги: ,