ВОНИ РЯТУЮТЬ ЛЮДСЬКІ ЖИТТЯ ТА САМІ ПОТРЕБУЮТЬ ПІДТРИМКИ, — НАШ КРАЙ

Задля допомоги в лікуванні, а подекуди й порятунку людського життя вони займаються благородною справою — жертвують свою кров. За їх плечима вже чимало кровоздач. Однак, на цьому вони зупинятись і не думають, адже вважають справу порятунку своїм громадянським обов’язком.

Донор… Сьогодні все рідше можна почути слова подяки тим, хто свідомо ділиться власною кров’ю з невідомими людьми. Проте, держава все ще відзначає тих, хто зробив донорство — важливою частиною власного життя. В Україні і сьогодні діє указ Президента, яким передбачено присвоєння статусу «Почесного донора України» тим, хто безоплатно здав сорок разових максимальних доз крові, незалежно від про¬міжків часу між здачею.

Посвідчення і нагрудний знак «Почесний донор України» вручаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Та, на жаль, не завжди ця процедура виконується оперативно і своєчасно. В Осакові виправити ситуацію і вручити землякам відзнаки, а також привітати з Днем донора вирішили місцеві активісти.

Винуватцями урочистого заходу, що на поточному тижні відбувся у міській бібліотеці і був присвячений Дню донора, стали Почесні донори Очакова, які отримали свої звання нещодавно. Більшість з них — досить молоді люди, виховують дітей, працюють в самих різних сферах. Об’єднує їх одне — бажання допомогти людям.

Для багатьох донорів присвоєння звання «Почесний» — особлива подія. І це не тільки приналежність до численної спільноти Почесних донорів, це ще і визнання причетності до порятунку здоров’я і життя багатьох пацієнтів, це — особливий статус, повага сім’ї і суспільства.

Саме тому організатори заходу — Очаківська міська організація політичної партії «Наш край» — вирішили залучити до важливої події і місцевих посадовців, і депутатів, і керівників колективів, в яких працюють наші Почесні донори.

Привітала винуватців заходу секретар міської ради, депутат від партії «Наш край» Валентина Кифоренко. Чимало теплих слів почули земляки і від голови Очаківської міської організації Товариства Червоного Хреста України Наталії Біжко, яка особисто передала усім значки «Крапля крові».

Від імені партії «Наш край» донорів привітала голова Очаківської міської організації Наталія Заборова, особисто передавши вітання і подарунки від керівника обласної організації партії Юрія Кормишкіна та депутата Миколаївської обласної ради Хасана Гемаєва.

Відрадно усвідомлювати, що в багатьох організаціях і на підприємствах зі схваленням ставляться до донорства як до важливої місії. Підтвердження цьому — присутність на заході начальника Очаківського військового гарнізону, командира військової частини А2637, почесного жителя міста та депутата міської ради від партії «Наш край» капітана 1-го рангу Віталія Харченка. Він привітав з присвоєнням почесного звання усіх донорів, а особливо своїх підлеглих, адже серед них — і військовослужбовці його частини. Сергій Теплюк здав 23,03 літра крові, аби врятувати людські життя, а його співслужбовець Валерій Марченко — 23,520 літра.

Не менший вагомий внесок зробили в спільну благородну справу також: Анатолий Самчук (17,49 л), Володимир Сафронов (15,87 л), Наталія Леонтьєва (18,4 л), Микола Соколов (18,28 л), Едуард Швець (20,09 л) та Ольга Шумицька-Бабій (20,58 л).

Зауважимо, що Ольга Шумицька-Бабій працювала у відділенні переливання крові Очаквівської ЦРЛ. Цього року, на вимоги медичної реформи, відділення в Очакові перестало функціонувати. На те є чимало причин, головна з яких — економічна недоцільність утримання відділення.

Сьогодні, на жаль, практично вся наша реальність орієнтована саме на економічні показники та обраховані бюджетні витрати. Десь, нагорі, ухвалили чимало рішень, що регламентують наше буття. Одне з таких — реформа медицини.

Відомо, що кров потрібна не лише при хірургічних втручаннях, а й як сировина для десятків препаратів, незамінних при опіках, травмах, гепатиті, крововтратах, інших хворобах. Та, далеко не всі це однаково розуміють. Час покаже, але фахівці, які все своє професійне життя присвятили збиранню рятівної рідини, вже сьогодні прогнозують, що донорство при подібному ставленні з боку держави зазнає нищівного впливу. Аби здати кров очаківцям та жителям сіл сусідніх ОТГ сьогодні необхідно відвідати обласний центр. А це, зрозуміло, створює додаткові незручності.

Жоден Почесний донор не робить свою благородну справу заради вигоди. Перш за все, донорами рухає благородство і бажання допомогти людям, що потрапили в біду. І все ж, долати штучно створені перешкоди у вигляді відстані та бездоріжжя… Таке відбуватиметься здебільшого вже у крайніх випадках, коли переливання крові потребуватимуть конкретні люди у конкретних випадках. Що ж до банку крові та плазми, то час покаже, в яких обсягах він утримуватиметься надалі.

У важливості донорської справи переконана колега Ольги Шумицької-Бабій Катерина Іванівна Ткаченко. Жінка більше тридцяти років пропрацювала у відділенні переливання крові, знає всіх місцевих донорів особисто і сама є Почесним донором. Катерина Іванівна переконана, що без безоплатного донорства сучасній медицині не витримати. Тож, цей рух потрібно підтримувати, а не знищувати; популяризувати, а не притискувати.

Вчинок кожного з донорів є потужним прикладом для майбутнього покоління у прояві милосердя до людей. Саме тому дуже важливо, щоб не тільки громадськість, а й посадовці різних рівнів та рангів знову повернулись до донорства обличчям, згадавши і про його соціальну важливість.

Сьогодні в нашій державі відбувається чимало перетворень. Реформи не проходять, а вирують, бурхливо й стрімко руйнуючи звичні для більшості з нас підвалини і викликаючи дуже багато запитань. На жаль, чимало з них так і залишаться без відповіді на них. Шкода, але схоже, що людське життя й надалі вимірюватиметься економічною доцільністю, хоча біль¬шість з нас з вами розуміє, що так не може й не повинно бути… І поки ми це розуміємо — житиме серед нас милосердя, на якому й триматимемося.

Слово «донор» латинською означає «дарувати», не зважаючи на власні статки та фінансові можливості, дарувати з щирою вірою в добро і в людяність, які не можливо виміряти жодною валютою світу…

Поки є серед нас люди, які це пам’ятатимуть, донорство, як порятунок людських життів, не зникне. І все ж сьогодні воно саме потребує порятунку.